Дякове
| село Дякове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Ровеньківський район |
| Громада | Антрацитівська міська громада |
| Облікова картка | Дякове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1777 |
| Населення | 2870 |
| Площа | 8.307 км² |
| Густота населення | 345.49 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 94692 |
| Телефонний код | +380 6431 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°56′58″ пн. ш. 39°08′24″ сх. д. / 47.94944° пн. ш. 39.14000° сх. д.Координати: 47°56′58″ пн. ш. 39°08′24″ сх. д. / 47.94944° пн. ш. 39.14000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
79 м |
| Водойми | річки: Нагольна, Юськіна, Горіхова |
| Відстань до обласного центру |
81.7 км |
| Відстань до районного центру |
32.5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 94690, с. Дякове, вул. Леніна[джерело?], 30 |
| Сільський голова | Бондаренко Олександр Іванович |
| Карта | |
  Дякове | |
 Дякове | |
| Мапа | |
| |
Дя́кове — село в Україні, в Антрацитівській міській громаді Ровеньківського району Луганської області. Населення за переписом 2001 року становило 2870 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дяківська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Відстань до райцентру становить близько 32 км і проходить автошляхом E50, із яким збігається М03. Село розташоване на кордоні із Шахтарським районом Донецької області. У селі річка Горіхова впадає у річку Юськіну.
Назва[ред. | ред. код]
Назва села походить від сану засновника села — військового дяка Івана Ісаєва[1].
Історія[ред. | ред. код]
Станом на 1873 рік у слободі, центрі Андріївської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 1955 осіб, налічувалось 297 дворових господарств й 4 окремих будинки, 72 плуги, 295 коней, 288 пар волів, 1958 овець[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4470 осіб (2224 чоловічої статі та 2246 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
У 1932–1933 роках Дякове постраждало від голодомору. У книзі «Врятована пам′ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» містяться спогади місцевого мешканця Щербака Захара Пантелеймоновича (1910 року народження), який описує ті події так:
«…Не знаю, у якому году, по-моєму, в 1932-му, бачив зимою, як санями вивозили під Ягорівку людей. Під Куцу гору, так її називають, там рівчак крутий, вивезуть людей, викинуть — і все… Ото так. […] Голод був. А людей не їли, такого не було. Розказували, шо батько й мати поїли дітей, ну не в нас. А може і… Оно ж Дякова велика, а ну чотири колхози було! В ті года стільки зерна було! У Ровеньки вивозили, ми тоді Ровенецького району були…»[4]
Під час війни на сході України молодший сержант Едуард Іванов та капітан Юрій Кондратюк у складі групи розмінування понад місяць перебували в оточенні[коли?] поблизу села Дякове під обстрілом терористами і російськими підрозділами РСЗВ БМ-21 «Град», проводили евакуацію поранених військовослужбовців, забезпечували бойові дії підрозділу та евакуаційної групи. Вийшли з оточення в складі групи розмінування та з'єдналися з основними силами[джерело?]. 4 серпня під Дяковим зазнав смертельних поранень солдат 79-ї бригади Ернест Хортів. 6 серпня від численних поранень під Дяковим загинув Павло Пушняк — старший сержант 72-ї бригади[5] та Олександр Василенко, солдат 72-ї бригади. 7 серпня 2014-го смертельно поранений під час артилерійського обстрілу терористами підрозділів частини під Дяковим при виведенні особового складу з оточення солдат 79-ї бригади Євген Бакунов. 7 серпня під час виходу з оточення під Дяковим бойова машина 55-ї бригади відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красного Луча потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Тоді полягли майор Петро Третяк та старший сержант Євген Сиротін.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення села становило 2870 осіб, з них 92,96 % зазначили рідною українську мову, 6,83 % — російську, а 1,21 % — іншу[6].
Відомі особи[ред. | ред. код]
Уродженцями села є Конопля Микола Іванович — український агроном, доктор сільськогосподарських наук, професор та Стрельченко Іван Михайлович — Герой Соціалістичної Праці.
Також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. — 196 с.(рос.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 232)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-50. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Врятована пам′ять. Голодомор 1932–33 років на Луганщині: свідчення очевидців. – Т. 1 / Упорядн. І. Магрицька. – Луганськ: Промдрук. – 2008. – 464 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
- ↑ Пушняк. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. — 196 с.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка на сайті ВРУ
| |||||||||||
| |||||||||||||
_(1808).png)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |